19.03.2020 Українська мова
Тема:Виділення в тексті складного синтаксичного цілого.
1. Навчальна лекція.
Тема:Виділення в тексті складного синтаксичного цілого.
1. Навчальна лекція.
•
Законспектуйте лекцію.
Текст —
це сукупність речень, що пов’язані змістом і мовними засобами. У кожному
наступному реченні використана попередня інформація, що й становить змістовий
зв’язок між. його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту, що
виступають для зв’язку,— узгодження форм часу і способу дієслів, займенники,
синоніми, сполучники тощо.
Залежно
від комунікативного спрямування та інформативної мети висловлювання речення
поділяють на дві основні частини: дане (тема, відоме) і нове (рема,
повідомлюване).
Дане —
частина речення, яка містить відому інформацію і зумовлена ситуацією спілкування.
Нове —
частина речення, що містить основний зміст висловлювання, те нове, що
повідомляється.
Розподіл
речення на дане і нове (актуальне членування) не має прямого зв’язку з поділом
його на члени речення: до нового можуть входити підмет і другорядні члени
речення. Речень без нового немає, а без даного є, тобто все речення може бути
новим. Наприклад, у тексті «Я впізнаю Ті. Вона пливе, чиста і біла, спрагла
неземних розкошів, прозора і легка...» (М. Коцюбинський) перше речення
становить лише нове, а в другому з’являється дане (вона), остання інформація
(пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка) належить до
нового.
У кожному
тексті є основна думка, те головне, заради чого створюють текст. Думка в тексті
розвивається.
Те, про
що говориться в тексті, називають темою. Вона найчастіше відображена у
заголовку. Тема — ознака будь-якого тексту. Крім того, тема може членуватися па
підтеми (мікротоми).
Частиною
тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротоми), є абзац. Речення,
охоплені абзацом, як правило, тісно пов’язані і складають складне синтаксичне
ціле (ССЦ). Але ССЦ не слід змішувати з абзацом. Так, у діалогічному мовленні в
окремий абзац виділяють слова кожного зі співрозмовників. Отже, абзац — це
стилістико-композиційна мовна одиниця, а ССЦ — структурно-семантична.
Рубрикація
— це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї
частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації та ін. Часто
використовується в офіційно-діловому стилі. Рубрикація є зовнішнім вираженням
композиційної будови ділового папера. Ступінь Складності рубрикації залежить
від обсягу, тематики, призначення документа. Найпростіша рубрикація — поділ па
абзаци.
Абзац —
це відступ у правому початковому рядку, яким починається виклад нової думки у
тексті, а також фрагмент тексту між двома такими відступами. На письмі абзац
виділяється відступом вправо. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою
голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.
Типовий
абзац має три частини: зачин (формулюється мета абзацу, тобто повідомляється,
про що йтиме мова); фраза (міститься основна інформація абзацу); коментарі
(підбивається підсумок того, про що говорилося в абзаці).
Вважається,
що середня довжина абзацу — це 4-6 речень. Проте в текстах документів бувають
абзаци, що складаються з одного речення. Однак якою б не була його довжина,
слід пам’ятати, що це внутрішньо замкнене смислове ціле.
2. Лінгвістичне
спостереження
•
Прочитайте текст І. Яку систему рубрикації використано в ньому?
•
Обґрунтуйте належність поданого тексту до складного синтаксичного цілого.
Текст І
Людина —
це відкрита саморегулювальна система, що існує на основі взаємодії із зовнішнім
середовищем, обмінюючись із ним речовинами, енергією та інформацією.
Людина —
представник білково-нуклеїнової форми життя, і їй притаманні всі загальні
властивості життя:
•
(само)організація — цілеспрямованість, тобто внутрішня впорядкованість,
взаємодія елементів, що забезпечує цілісність системи, робить її більшою за
суму складових частин;
•
регуляція — цілеспрямована зміна стану системи завдяки прямим і зворотним
зв’язкам;
•
адаптація — відповідність організації та поведінки системи умовам її
функціонування і розвитку в навколишньому середовищі;
•
неперервність життя, що забезпечують генетичні механізми збереження і
передавання спадкової інформації (За матеріалами інтернет видань).
•
Порівняйте текст II із текстом І. Як змінилася будова речень? Обґрунтуйте
членування тексту па абзаци.
• Який із
двох текстів легший для сприймання і запам’ятовування? Відповідь обґрунтуйте.
Текст II
Людина —
це відкрита саморегулювальна система, що існує на основі взаємодії з зовнішнім
середовищем, обмінюючись із ним речовинами, енергією та інформацією. Як
представникові білково-нуклеїнової форми життя, людині притаманні
самоорганізація, регуляція, адаптація, неперервність життя.
Самоорганізація
— це цілеспрямованість, тобто внутрішня впорядкованість, взаємодія елементів,
що забезпечує цілісність системи, робить її більшою за суму складових частин.
Регуляція — це цілеспрямована зміна стану системи завдяки прямим і зворотним
зв’язкам. Адаптація — це відповідність організації та поведінки системи умовам
її функціонування і розвитку в навколишньому середовищі. Неперервність життя
забезпечують генетичні механізми збереження і передавання спадкової інформації.
•
Випишіть із тексту терміни та їх визначення. До якої наукової галузі вони
належать?
3. Підготовка до ЗНО
Перегляньте відео (Обов'язково)
Комментариев нет:
Отправить комментарий