91 електромонтер 18.03

18.03.2020   Українська мова
Тема: РМ №7 Риторика як наука й мистецтво: наука про переконливе, впливове, ефективне мовлення. Риторичні вимоги до мовця. Імідж оратора. Професійний імідж
1. Теоретичний матеріал

Стародавні люди вбачали у слові магічну силу, якій підкоряється все, що є у світі. Майстри слова, в першу чергу практичні оратори, які досконало володіли секретами красномовства, завжди шанувалися, мали вплив у суспільстві, досягаючи своєї мети, вигравали справу. Нині виникла гостра потреба в людях особистісного типу, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дії.

Мета ораторського мистецтва - не істина, а переконання.

Т.Маколей

Ø    Чи погоджуєтесь ви з таким висловлюванням?

Прочитайте висловлювання. Про що йдеться в кожному з них? Яке             висловлювання ви вважаєте найвагомішим для себе? Аргументуйте свою відповідь.

1. Кінцева мета красномовства – переконувати людей. (Ф. Честерфілд)

2. Обов’язок оратора – говорити правду. (Платон)

3. Красномовство належить до тих мистецтв, які все здійснюють і всього досягають словом. (Платон)

4. Красномовство – дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіювати йому все, що нам потрібно. (Ж. Лабрюйєр)

5. Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, чого не треба (Цицерон).

6. Талант ніколи не скаже трьох слів там, де достатньо двох (Г. Ліхтенберг).

7. Істинно красномовним є той, хто звичайні речі виражає просто, великі - велично, а шкідливі - помірно (Цицерон).

8.  Справа в тому, про що говорять, а в тому, як про це говорять (Квінтіліан).

9.  Недобре, коли сильно кричать, але чудово, коли красиво говорять (Демосфен).

10. Риторика – цариця душ і княгиня мистецтв. (Ф. Прокопович)

11. Оратор, достойний уваги, є той, хто користується словами для думки, а думкою для істини і доброчесності. (Ф. Фенелон)

12. Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивістю мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного (Ф. Ларошфуко).

2. Ситуативні вправи

 Прочитайте запропоновані ситуації. Поміркуйте, чи матимуть відповідні виступи успіх. Проаналізуйте причини невдач промов­ців та визначте, яких помилок вони припустилися.

Ситуація 1. Лектор виходить на трибуну. Головуючий називає його прізвище, не згадуючи при цьому ні про його діяльність, ні про місце роботи, ні про тему лекції. Лектор відразу ж починає з самої суті справи. Ви слухаєте його і з окремих уривчастих зауважень силкуєтеся зрозуміти, хто він і звідки; чи те, про що він говорить, пов'язане з його професійною діяльністю, чи це просто його захоплення; скільки часу він працює над цією проблемою.

 Ситуація 2. З'явився лектор - поважний, самовпевнений. Довго nopпався в портфелі, дістав купу паперів, не поспішаючи розклав їх на ка­федрі, поправив окуляри і почав читати. Його монотонний голос бринів рівномірно, повільно, заколисливо. У залі запала нудьга, байдужість.                                                                                                    

Ситуація 3. У переповненому залі розпочалася лекція. Раптом із зад­ніх рядів озвалося кілька чоловіків: «Голосніше! Нічого не чути!» Лек­тор знітився. Почав було говорити голосніше, але через кілька хвилин його голос знову стишився, і знову зауваження із залу. Промовець ще раз підвищив голос, але цього разу лише на якусь хвилю. Слухачі в останніх рядах втратили до лекції інтерес і перестали просити лектора говорити голосніше.

Домашнє завдання

Скласти міні-твір на одну з тем, розкриваючи основну думку висловлювання:

1.Усе ораторське мистецтво полягає в то­му, щоб бути пристрасним (Г.Мірабо).

2.Форма, у яку одягнені думки оратора, збуджує увагу й захоплення натовпу (Ф.Честерфілд).

3.Оратор, достойний уваги, - це той, хто ко­ристується словами для думки, а думкою для істини й доброчинності (Ф.Фенелон).