92 ел. 06.04

06.04.2020    Українська література
Тема: Життя і творчість Осипа Турянського. «Поза межами болю» – поема в прозі що хвилює, єднає людські серця. ТЛ: поема в прозі.
Підручник: Українська література 11 клас

     1. Опрацювання біографії Осипа Турянського

Народився Осип Васильович Турянський 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії. Навчався добре, багато читав, студіював іноземні мови. Потім закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію «Голосний [е] в українській мові». Працював учителем середніх шкіл Галичини. У літературі дебютував 1908 р. новелами про нужденне селянське життя в альманахові «Січ». З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. Потрапив у полон. Він один з 60 тисяч австрійських полонених, яких, відступаючи, напівживі серби етапують засніженими горами, і один із небагатьох, кому пощастило вижити. Це трапилося дивовижним чином: серед семи замерзлих полонених несподівано помітили якісь слабенькі порухи. Врятували доктора філософії Осипа Туринського, зануривши в крижаний струмок, як запропонував земляк Василь Романишин сербським лікарям.

Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917-1921). Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури. Найчастіше визначають жанр твору «Поза межами болю» як антивоєнна психологічна поема в прозі.

Автор часто охоплює все життя людини чи найважливіші її моменти. Адже в «Поза межами болю» із розповідної форми дізнаємося про трагічне життя Штранцінґера, який осліп через поранення в одному з боїв. Його мати з розпуки померла, а наречена наклала на себе руки. Із діалогу між персонажами стає відомо, що в Саба нікого не було з рідних, а Пшилуському зраджувала дружина. Перед очима Оглядівського, який був у передсмертному стані, промайнуло все його життя. Письменник, перетинаючи межі ліричної форми твору, забезпечує героям істинно епічну повноту буття, розгортає справжню історію їхньої душі.

Після повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю. Підірване сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові письменник помер. Його скромно похоронили на Личаківському цинтарі у Львові, без жалобних промов та вінків. На похорон, як пише сучасник, зійшлося кілька десятків учителів, письменників і журналістів... Тільки через п’ятдесят років його ім’я та літературна праця були гідно по-шановані.

«Поза межами болю»... Часто цим художнім автобіографічним твором (1917, 1921) визначали всю подальшу творчість О. Туринського, яку, на жаль, абераціями нашого літературознавчого сприйняття було викреслено як «тьмяну» сторінку в житті прозаїка, поета, перекладача, науковця й журналіста. Зрештою, у публіцистиці перших декад XX ст., некрологах чи просто в спогадах про письменника його так і називали: «автор “Поза межами болю”». Але автор тішив себе надією, оптимізмом щодо подібного визнання й своєї подальшої творчості: написав філософсько-алегоричний твір «Дума пралісу» (1923), сатиричну комедію «Раби» (1927), низку оповідань: «Брате, сьогодні Святий вечір» (1922), «Казка про «Зимову казку» (1923), «Боротьба за великість» (1926) із двох давніх гумористично-сатиричних оповідань, «Кость бере жінку на іспит» (1926), «Іван Правдолюб» (1929), «Машина «Метаморфоза» (1933), «Як усі ущасливлювали Івана» (1933), різдвяну легенду «Як люди приймали Христа» (1933); поетичні твори: «На суді духа» (1921), «Козацька дума» (1923), «Світ і поет» (1927), роман «Син землі» (1933). Створив літературно-критичні нариси, зокрема про «Слово о полку Ігоревім», яким він захоплювався. 1933 року вийшла друком вільна обробка різдвяної легенди «Як люди приймали Христа». Тоді ж двома випусками в серії «Українська бібліотека» з’явився і роман «Син земді».

Свої твори письменник іноді підписував псевдонімами: Іван Думка або І. Думка, Оглядівський. Інколи здається, що літературна слава О. Туринського — то відбиток знедоленої душі, яка не знайшла собі притулку в земному житті й постала біля тліючого вогнища-забуття, щоб спалахнути зі старого цвинтаря волелюбним духом. А може, просто тихою сповіддю сипати зерна на рідний поріг своєї щербатої долі.

2.  Теорія літератури

Поема в прозі — це ліро-епічний твір, написаний прозою, в якому історичні події й життя героїв розкриваються через сприйняття й оцінку оповідача.

Весь твір глибоко поетичний; він тримає читача в надзвичайному емоційному напруженні. Тому «Поза межами болю» О. Туринського за всіма жанровими ознаками — поема, хоч сам автор називав її «скромним оповіданням». Твір написаний поетичною ритмізованою прозою, з короткими уривчастими речитативними реченнями, нерідко з філігранним емоційним малюнком інверсованої фрази, сповненої глибокого психологізму.

Аберація (лат. аЬеггаНо — відхилення) — хибність, відхилення від істини, спотворення, омана. Термін аберація застосовується в різних галузях науки.

У психології, соціології, наприклад,— психічна аберація (відхилення від нормальної розумової діяльності). Також може зустрічатися в інших галузях у значенні «Викривлення, відхилення від норми». Може мати місце, зокрема, при оцінці доказів у цивільному та кримінальному процесі, прийнятті управлінських рішень тощо.
3. Перегляньте відео за посиланням: «Поза межами болю»
Домашнє завдання: Опрацювати матеріал підручника з даної теми ст. 140-145