4 МСТУ Укр мова

17.04.2020  Українська мова
Тема: Мистецтво відповідати на запитання

1.      Мистецтво відповідати на запитання

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

1. Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться ви­бирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але...).

2. Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використо­вувати прості.

3. Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують її виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. На­приклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

4. Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитан­ня треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб по­ставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, ко­роткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента.

Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами, наприклад:

— Ви бачили свого брата вранці?

— Бачив.

— Біля трамвайної зупинки?

— Так.

— Він говорив по телефону?

— Так.

— Про що він говорив?

— Не знаю.

— Вине чули?

— Не чув.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Відповідаючи на запитання, дотримуйтеся таких порад:

• намагайтеся чітко відповідати на поставлене запитання;

• ніколи не кажіть нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається ваш опонент;

• навчіться визначати пріоритети у своїх відповідях: починайте з головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила до вас інтересу, а потім переходьте до другорядних;

• щоб ваші відповіді були чітко організованими, використовуйте вставні слова: по- перше, по-друге, по-третє;

• подякуйте опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходьте безпо­середньо до відповіді;

• щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуйте такі конструк­ції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас...», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив...», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям...»;

• якщо ви не готові зразу дати відповідь, скористайтеся переадресацією його опо­нентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;

• якщо ви відчуваєте, що не можете дати відповідь на запитання, не намагайтеся «викручуватися» із неприємної ситуації, краще скажіть, що ви не готові зараз відпові­сти й зробите це наступного разу.

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь. Інак­ше можна потрапити в неприємну й навіть анекдотичну ситуацію, подібну до описаної нижче.

Один студент задля жарту ставив запитання: «Що таке “нофелет”?» — усім приїж­джим лекторам. Боячись осоромитися перед аудиторією, кожен намагався відповісти на поставлене запитання по-своєму. Лектор-міжнародник пояснював, що це назва нової неза­лежної держави на півдні Африки; ботанік говорив про рослину, що росте в середній смузі нашої країни;лікар уважав, що це новий препарат. Ніхто навіть не здогадувався, що це всім відоме слово «телефон», яке студент-жартівник прочитав навпаки, справа наліво.

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

2. Потренуйтеся читати чистомовки, чітко їх артикулюючи.

·         Брехач

·         Брехач бреше, бреше не вперше...

·         Розбрехався брехач. Брехач як деркач:

·         Деркач дерчить, і брехач не мовчить.

·         В альтанці

·         Зацінькала синиця — цікава витівниця:

·         Це горобці в альтанці танцюють вранці танці.

·         Ой, гуць-гуці! Штанці куці!

·         Куці штанці у горобців!

 Домашнє завдання: підготуватися до контрольної роботи за темою: Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Практична риторика